Вільна людина, хто вона? Ситуація та реакціі.

Приходить момент, коли ти усвідомлюєш, що твій особистий досвід стає сильнішим, ніж твої травми дитинства. Це етап усвідомлення і прийняття відповідальності: вже не батьки винні, не сусід, не бабуся з дідусем — а зараз я вибираю, як мені жити.

Так, світлий сум залишається від прожитих процесів дитинства та юності. І він стає твоїм фундаментом, який дозволяє дивитися на світ впевнено й чутливо.

Світлий сум прожитого — це найцінніше, що є у кожної людини. Це усвідомлення свого досвіду, прийняття свого досвіду й інтеграція його в доросле життя. Це етап дорослішання та відповідальності. Етап діяти на користь свого майбутнього.

Можна тікати від свого минулого і жити з позиції «я ніколи не пробачу». Можна робити вигляд, що нічого не сталося. Але всередині ви знаєте: ця порожнеча й образа росте. І вона не дасть вам спокою. У найслабші хвилини життя вона вийде й проявиться — у найбільш невідповідний для вас момент.

Тому краще самому піти в цю порожнечу й образу, відкритися їй, пропустити через себе. І дати цій образі стати світлим сумом. Сказати: так, це трапилося зі мною. Так, я це відчувала. Але це більше не буде мною керувати й впливати на мене. Я вільна.

Що таке «вільна»? Вільна — це коли я потрапляю в ситуацію і замість того, щоб різко зреагувати, зупиняюся. Даю собі право вибрати, яку реакцію я хочу проявити.

Коли ми під кайданами своїх травм і негативного досвіду, ситуація штовхає нас на миттєву реакцію. І зазвичай вона агресивна, реактивна, бо дивиться на світ крізь біль травми. Але коли ти свій поганий досвід зробила світлим сумом, коли прожила й пропустила через себе біль та образу — ти стаєш вільною. Травма вже не має над тобою влади.

І тоді, коли приходить ситуація, замість реактивної відповіді ти дихаєш. Ти думаєш. Ти проживаєш. І найголовніше — ти вибираєш, яку відповідь даси.

Ось хто така вільна людина. Це та, яка вибирає свою реакцію на ситуацію і з чистим серцем бере за це відповідальність.

Бо коли я даю негативну, реактивну реакцію, я насправді кажу: я не хочу брати відповідальність. У мене була травма в дитинстві. Це батьки винні, що мене не слухали. Це тато винен, що не звертав на мене увагу. Це брат винен, що сміявся з мене.

Перебільшено— це про те, що я хочу когось звинуватити. Я не хочу відповідальності. Я хочу залишитися в 45 років і звинувачувати маму, що вона не читала мені казки на ніч, і тому я не люблю читати, не хочу розвиватися і тому так реагую.

Це звучить перебільшувано. Але це правда. Правда життя, в якому ми з вами живемо.

Тому давайте брати відповідальність.

вільна людина

Давайте свій досвід робити фундаментом і перетворювати його на світлий сум. А самі — вибирати, як діяти в цьому світі й дивитися на зірки вдалину.