Духовність чи матеріальність

Історія опублікована з дозволу клієнтки, імена змінено.

Одна моя клієнтка поділилася своєю тривогою: вона не відчуває себе дорослою. Люди навколо ставляться до неї так, ніби вона підліток, який не здатний самостійно щось зробити, якого потрібно контролювати, перепитувати, допомагати, підказувати – усе те, що зазвичай роблять мами для своїх дітей.

Машу це дуже турбувало. Хоча їй вже було далеко за 30, вона все ще відчувала, що її батьки безнадійно дивляться на неї і порівнюють зі старшими братами та сестрами. А їх у неї було чимало, адже вона наймолодша. І як би вона не старалася, усе одно їй вказували: «Тут не справилася, і там не справилася, і ще тут теж…». Хоч це й не завжди було так очевидно, їй здавалося, ніби вона постійно в чомусь винна. Тема була для неї болюча, і вона відчувала її надто гостро.

Вона розуміла, що в деяких речах справді поводилася по-дитячому, і намагалася це змінити. Працювала з психологом, читала багато літератури. Але для батьків цього було мало: старші брати і сестри вже багато чого досягли, а вона залишалася, як їм здавалося, на їхній шиї. І хоча Маша працювала, і чоловік її працював, таких висот, як рідні, вона не досягла. Через це біль і смуток підкрадалися до неї все ближче.

Вона розуміла: очевидно, щось вона не помічає, щось потрібно змінити. Але що саме – не усвідомлювала. І від цього приходив відчай та образа на батьків, братів і сестер.

– Чому, чому, що я не розумію? – питала вона. – Я так стараюся, роблю все у своїх силах, але фінансово все одно не забезпечена. Що я роблю не так? Робота чудова, чоловік заробляє, а все одно не вистачає, все одно відстаю. Як же мені це набридло! Я так втомилася бути останньою. Ця постійна боротьба між матеріальним і духовним… Все, за що я берусь, довести до кінця не можу. Що зі мною не так?..

При роботі з психологом Маша зрозуміла головне: з нею все добре. Після прийняття цього факту – «Я нормальна, зі мною все гаразд» – ми з Машею почали шукати її глибинну програму, яку можна було б переписати.

Після кількох занять і сліз, що зняли емоційну напругу, Маша відкрила для себе несподіване переконання:«Коли я займаюся собою – своїм ментальним та емоційним здоров’ям – тоді гроші прийдуть самі собою. Мені не доведеться напружуватися, усе зроблять за мене».

Для неї це було відкриття. Наче завіса впала з очей. Вона була настільки глибоко переконана, що варто лише розвивати духовність, а матеріальне «само собою прийде». Це нагадувало підхід глибоко віруючої християнки: «Я служу Богові, тому більше нічого не потрібно». При цьому в серці жила надія, що Господь винагородить благами й фінансами. І коли цього не ставалося, народжувалася прихована образа на Бога: «Чому Він мене матеріально не забезпечив?»

Маша усвідомила, що й сама має такий підхід: я займаюся собою, я правдива християнка, мене матеріальне не цікавить. Але водночас, бачачи, як інші живуть, вона відчувала злість і нерозуміння: «Як так? Вони стільки всього мають і при цьому не займаються духовним життям! Невже вони заслужили більше, ніж я? Я ж служу Господу, працюю над собою, а нічого не маю. Чому їм Він дає, а мені – ні?..»

Ось тут і народжувалася глибинна образа на Бога.

Цей внутрішній конфлікт розривав її підсвідомість. З одного боку – вона щиро жила життям віруючої людини: духовні практики, психолог, коуч, медитації. З іншого – сучасний світ пропонував: квартира, машина, діти, подорожі, якісна їжа, рітріти, паломництва, зустрічі з друзями. І на все це потрібні гроші. Її підсвідомість не знала, що робити: відмовитися від матеріального чи прийняти його.

Спершу здавалося, що проблема лише в тому, що її не сприймають як дорослу. Але в глибині відкрився зовсім інший корінь.

Після усвідомлення Маша відчула полегшення. Її гостре сприйняття ставлення інших як до «підлітка» зникло. Вона зрозуміла: проблема була глибшою. Відносини з братами й сестрами покращилися, нервова напруга розчинилася. З батьками теж стало легше: вона змогла спокійно висловити свою думку, окреслити межі. Батьки почули її й визнали: Маша доросла, має свій шлях, і порівнювати її ні з ким не потрібно.

Здавалося, що все пройшло легко. І так воно й було. Коли Маша наважилася зануритися у свою глибину, побачити правду, перестала грати роль «самаритянки» й визнала: їй потрібне матеріальне – це нормально. Бо ми живемо у світі, де без цього не обійтись. Якби вона не зважилася нирнути в біль, залишилася б у ролі жертви, звинувачувала б батьків, братів і сестер. І не відбулося б таких колосальних змін у її житті.

На жаль, люди часто бояться болю й правди про себе. Бояться визнати її не комусь, а самі собі. А це найстрашніше. Тому навіть ходячи до психолога, залишаються на тому самому рівні.

Маша прийняла рішення зануритися в біль і побачити правду. Це змінило все її життя назавжди. Саме тому відбулися такі зміни. Бо коли клієнт довіряє своєму психологові й дозволяє собі нирнути в глибину – у цей момент проявляється магія світу.

Після усвідомлення Маша вирішила вивчати фінанси. Наступний етап – стати активною у фінансовій сфері, знайти баланс між матеріальним і духовним. Вона почала працювати з фінансовими програмами, що блокували її розуміння, хто така багата людина. Маша зрозуміла: дорослість проявляється в різних сферах життя. На роботі, вдома, у відносинах з друзями – вона доросла. Але з фінансами – ні. І тому вона вирішила працювати саме в цьому напрямку: дорослішання та фінансова зрілість.