Справжній психолог

Цю історію я розповім такою, якою вона є. Хочете — вірте, хочете — сумнівайтеся. Гадайте, чи правдива вона, чи, можливо, вигадана. Але емоції тут справжні й щирі. Можливо, я щось підкреслила, можливо, зібрала кілька історій в одну. Та біль, який проживав цей маленький психолог, був неповторним і реальним. Шлях, який він пройшов, не можна ні з чим замінити. Але саме він подарував світові справжні емоції, справжні переживання, справжні усмішки й справжній смуток.

Спершу я розповім про цю людину. Він був неймовірно талановитим чоловіком, який присвятив себе роботі. Хоча робота була непроста, він завжди ставився до неї з усмішкою. Він був чудовим батьком і чоловіком для своєї дружини, щедро допомагав друзям, радив і підтримував. Його любили й поважали всі: і за особисті поради, і за бізнесові.

Цей чоловік багато інвестував у свій розвиток: оплатив університет, навчався на різних курсах — від коучингу до логотерапії, працював із метафоричними картами. Він мав власний бізнес і чудово розумів, як його вести в сучасному світі. Колись працював і на найманих роботах, тому знав, як і там проходят процеси. Він зумів зберегти сім’ю у важкі часи, не покинув дружину під час її хвороби, а навпаки — став ще ближчим.

Кожного року він підвищував кваліфікацію, вкладав великі кошти в освіту й, що найголовніше, мав глибокий особистий досвід трансформацій. Чотири роки він практикував як психолог і водночас проходив терапію як клієнт — від психоаналізу до логотерапії, від коучингу до клієнтоорієнтованої терапії. Він ніколи не тікав від страхів — завжди йшов у глибину, записував кожен крок, мав неймовірну силу духу й чесність перед собою.

Бо справжній психолог — це не лише диплом магістра психології. Це людина, яка живе своєю професією й усе життя проходить трансформації. Для нього підвищення кваліфікації — не просто знання, а новий досвід, новий біль, нові відкриття й проживання старих ран під іншим кутом. Це співпереживання травм разом із клієнтами: біль, сльози, радість, перемоги. А потім — саморефлексія, занурення в підсвідоме, діставання з «чуланчика» найглибших страхів.

Справжній психолог — це той, хто не боїться йти поряд із клієнтом у його глибини, проживати там власний біль і виходити разом оновленим, очищеним. Саме таким був наш герой — справжній психолог, що не боїться глибини.

Але в один момент він усвідомив: друзі й знайомі навколо підвищують своє фінансове становеще, подорожують, створюють сім’ї, розвивають бізнеси, змінюють роботу на кращу. Їхній фінансовий стан ріс. А він залишався на тому ж рівні. «Що я роблю не так?» — питав він себе. «Я чесно працюю, моя дружина працює і приносить серйозний вклад в нашу сімю. Наші витрати навіть зменшилися. Чому ж я зупинився, а вони йдуть уперед?»

Спершу він подумав: «Мабуть, це заздрість». Але, заспокоївшись, зрозумів: це лише поверхнева емоція. Там є щось глибше. 

А наш психолог звик пірнати у власне підсвідоме, тож почав «підготовку до фрідайвінгу». Він зробив так, щоб удома нікого не було — це був його «човен». Взяв ручку й зошит — це була його «страховка». Налив склянку води — це був його «гідрокостюм». І пірнув у своє підсвідоме.

( Мені здається, що пірнання у підсвідоме виглядає як фрідайвінг. Ці відчуття саме такі: коли піднімається тиск і здається, що ось-ось моя голова не витримає, але ти пірнаєш глибше і відчуваєш свободу.)

Перше усвідомлення його налякало: «Вони живуть моє життя». Він не міг цього позбутися. Думка не відпускала: «Як це — вони живуть моє життя?». Він занурювався все глибше й глибше, записуючи кожне відкриття.

Ввечері, коли діти вже спали, він із дружиною ввімкнув серіал — їхню улюблену традицію. Та дивитися він не міг: тіло сиділо поруч, а думки літали. І раптом — осяяння. Очі ледве не вискочили з орбіт, дихання перехопило, ніздрі розширилися. Приплив енергії й страху, прозріння й нерозуміння. Як він раніше цього не бачив?

І ось що він усвідомив: він хоче, щоб його любили та поважали. І водночас має страх, що просто так цього не буде. Тому він намагається бути «корисним» — дає поради, допомагає, підтримує і через таку самовіддачу я буду корисним і я буду потрібен. Але при чому тоді фінанси, чому вони не ростуть, а стоять на місці?

І тут він побачив іронію долі. Його професія — психолог. Його робота — консультувати, ділитися досвідом, трансформаціями, знаннями. Він сам має проходити трансформації і через свій опит передавати знання.  За це він мав би отримувати оплату. А що відбувалося насправді? Він роздавав безкоштовні, хоч і цінні, поради своїм друзям та знайомим.  Вони покращували життя, не витрачаючи ні часу, ні грошей на розвиток, найголовніше вони не ставали зрілими, а просто користувалися чужим.  Вони не проживали пошук рішення своїх проблем  а залишались та тому самому рівні а може шли в низ. Їхні зусилля йшли у фінанси — вони заробляли більше. А він витрачав свій час і енергію на чужі проблеми замість клієнтів і власного зростання.  Наш психолог маючи внутрішню потребу бути корисним і щоб його любили, переходив границю з порадами і вирішуванням чужих задач життевих а не своїх.

Виходив замкнений круг:

·        друзі — не розвиваються, бо користуються готовими рішеннями;

·        він — втрачає час і фінансово, бо компенсує дитячу травму «бути корисним»;

·        результат — друзі багатіють, а він стоїть на місці й відчуває заздрість.

·        І дитяча травма «бути корисним» не закривалася а леше збільшувалася;

Але сила цього психолога була в чесності перед собою. Він побачив свою незагоєну потребу, визнав її й усвідомив: він і є справжній, унікальний психолог. Його поради — сильні, його досвід — цінний. Йому більше не потрібно нічого доводити друзям чи «вимагати любов». Хто захоче — залишиться поруч, хто не захоче — піде.

І тоді заздрість зникла. Потреба «бути потрібним» закрилася. Відносини з друзями налагодилися. А фінанси почали зростати.

Бо справжній психолог — це не лише той, хто лікує інших. Це той, хто має сміливість подивитися правді у вічі й вилікувати самого себе.

Про що ця історія: про некваліфікованого психолога чи про чесність?

Мені здається, це історія про те, як ми себе недооцінюємо, як можемо прикривати допомогою для друзів свої глибинні потреби. Це історія про те, що яка би в тебе не була професія — ти просто людина, яка вчиться жити в цьому світі. Ти просто людина. І як важливо дивитися правді у вічі, і як нелегко визнавати самому собі свою слабкість, а потім починати її змінювати.

Ця історія — про чесність, про внутрішню силу та відвертість із собою. Наш психолог своїм прикладом показав, як можна займатися фрідайвінгом у власній підсвідомості, як можна перемогти свій страх і стати вільним, як можна змінюватися і рости.