Частина 1 : Програми нашого життя і як їх замінити

Програми нашого життя — це не лише про те, як ми живемо, а й про те, як ми ці програми проходимо, як вони нам допомагають, і коли ми можемо їх замінити на нові. Якщо існує ШІ, наддуша або щось інше, і якщо в нас у тілі дійсно «записані» програми — то, можливо, ми й справді можемо їх переписати?

Я зіткнулась із тим, як ці програми впливають на наше життя, на наші дії та вчинки. Ми або помічаємо їх і змінюємо, або ж — пливемо за течією, тобто підсвідомо йдемо по вже записаному сценарію.

Уявіть собі: ваше фізичне, психічне та емоційне тіло — як біоробот. Ви — той самий робот: усе працює як потрібно — серце качає кров, легені дихають, нирки займаються фільтрацією. Ви — біоробот, і у вас на диску (тобто на психіці) записані програми поведінки: що робити в цій ситуації, як реагувати в іншій. Ваша поведінка визначена цими програмами.

Наприклад, у дитинстві вас вкусив пес. І в психіці одразу закарбувалась програма: «Пси кусають. Це небезпека». З того часу, коли ви бачите собаку — навіть якщо вона мила і добра — вмикається автоматична реакція: страх, тікай, вона вкусить. І ви відходите якнайдалі.

А потім, уже в дорослому віці, ви знайомитеся з людиною, яка має двох собак і просто обожнює їх. І раптом розумієте: у вас є програма страху перед собаками. Ви вирішуєте її переписати.Ви сміливо берете відповідальність за свій внутрішній простір. Ви усвідомлюєте: вам тісно в цій програмі, вона вже не ваша. І це — найважливіше! Ви побачили свою програму, відчули, що вона вам заважає, і вирішили її змінити.

Починаєте з малого: підходите до собаки, вчитеся з нею гуляти, годувати, піклуватися. І в один момент — страх зникає. І ви вже не просто не боїтесь — ви обожнюєте псів!Стара програма «страх собак» замінилася новою: «Я люблю собак. Собаки — друзі».

А таких програм у нашому житті — повнісінько!І ось постає питання: це ви живете своє життя — чи ви просто робот, який проживає записані в психіці програми?

Я вважаю, що наше тіло — це біологічний робот. І в епоху технологій цілком природно ставитися до нього саме так.Фізичне тіло — це біоробот. А я — душа, яка проживає в ньому. На мій «хард-диск» записані програми. І я, як душа, перебуваючи в цьому тілі, вимушена проявляти себе через ці вже наявні програми, поки не оберу їх переписати.