Частина 2 : Родові програми: як вони передаються і вливають на наше життя

Програми можуть бути набуті в цьому житті — як, наприклад, у ситуації, яку я описувала в Частині 1: мене вкусила собака = я боюсь собак. Але є й інший тип програм — родові, тобто ті, що передаються нам через сімейну систему.

Наприклад: мама була трудоголіком — і дочка автоматично стає трудоголіком. Чоловік при будь-яких труднощах вдавався до алкоголю — і його діти, стикаючись із труднощами, теж починають «рішати питання» через пляшку.

Це найближчі, очевидні програми. Але є й глибші, генетичні, ті, що передаються через покоління. Деякі дослідження стверджують, що на нас впливають щонайменше сім поколінь по роду.

А тепер уявіть собі картину: Друга світова війна. Чоловіки гинуть, або ж повертаються з війни контуженими, зраненими, фізично чи психічно. І тоді жінка — прабабуся чи прапрабабуся — приймає рішення:

«Я маю бути сильною. Я маю вистояти, нагодувати дітей, захистити родину».

І вона бере на себе роль чоловіка, стає опорою. І ця програма сили, «все сама», вкорінюється в роду.

Минає кілька поколінь, і от народжуєтесь ви. Ви гарна, розумна, талановита… але всі чоловіки або тікають, або ви не можете знайти нікого сильнішого за себе. Навпаки: ви притягуєте у своє життя маминих синочків, які не можуть самі сходити в магазин або взяти відповідальність навіть за власні вчинки.

І ви сидите і не розумієте:

«Що взагалі коїться? Де ті чоловіки, про яких я мріяла? Де лицарі що рятують принцесу»

Іронія в тому, що сильні чоловіки є. Вони поряд, просто ви їх не помічаєте. Вони вас не приваблюють — ні ментально, ні фізично. Бо у вашій психіці записана інша програма:

«Сильна жінка = слабкий чоловік».

І ось як це працює: Прабабуся, через війну, взяла на себе відповідальність за чоловіка. Її дочка це бачила, запам’ятала й записала на свій внутрішній диск. Потім передала це своїй дочці — або сину. Син, який бачив, що жінка повинна бути сильною, що мама вирішує все — автоматично шукає таку жінку, яка все за нього вирішить, як його мама — за його тата.

От вам і сюжет. Не треба навіть детективів читати — життя само пише крутіші історії.

Як зупинити родову програму і не передати її дітям

Так ось, що далі? Народжуєтесь ви — правнучка тієї самої прабабусі — і несете в собі її програму сили. Ви — сильна, рішуча, все тягнете на собі. І в результаті притягуєте у своє життя слабких чоловіків.

І що робити, спитаєте ви?

Те саме, що і з історією про собаку та страх: зупинити й переписати програму.

Перше — ви її бачите. Ви починаєте усвідомлювати, що ця програма працює у вашому житті. Потім — вам у ній стає тісно. Ви розумієте:

«Так далі не може тривати. Я не хочу, щоб моя донька прожила те саме, що проживаю я. І я не хочу, щоб мій син став маминим синком і шукав собі дружину з програмою: "Я сильна, я все потягну на собі".»

І тоді ви кажете: СТОП. На цьому етапі я закриваю цю програму.

Але — і це дуже важливо — ви не боретеся з нею. Ви не проклинаєте її. Ви дякуєте їй.

«Я вдячна тобі, програмо "Я сильна". Ти мені допомагала. Ти була мені опорою. Ти тримала мене в найскладніші періоди життя. Ти не дала мені впасти, здатися. Я визнаю тебе. Але тепер — я вибираю інше життя.»

І ось тут починається магія.

Ви переписуєте цю програму. Як? Поступово. Крок за кроком. Як у прикладі зі страхом перед собаками.

Ви дозволяєте собі бути слабшою.Починаєте довіряти — спочатку світові, потім чоловікам.Потім — друзям.Ви вчитеся просити про допомогу. Вчитеся відпочивати, розслаблятись. Не все контролювати. Не все тягнути на собі. І одного дня ви помічаєте:

«Я вже інша. Я вже можу бути і сильною, і ніжною. І в моє життя приходять інші чоловіки. Справжні. З якими я — ЖІНКА .»

А найкрутіше —на вас ця програма зупиняється.Ви її не передаєте далі.Ні своїй доньці, ні своєму синові.

І от тоді ви з гордістю можете сказати:

«Так, я — та, хто зупинила цю родову історію. І створила нову.»

Круто, правда? І це  леше одна із середньостатистичних програм, вони можуть бути різними та неочікуваними. Аж дух захватує він різноманіття. Не потрібно їх боятися, потрібно їх знаходити і змінювати.

Приклад із сім’єю алкоголіка

Візьмемо середньостатистичну сім’ю алкоголіка — не важливо, тато чи мама. Для прикладу нехай це буде тато, який п’є, часто б’є дружину і дитину. У цій історії — хлопчик.

Він бачить, відчуває, чує, що відбувається вдома: як тато б’є маму, як б’є його. У підлітковому віці хлопчик може дуже рано почати вживати алкоголь. Потім настає дорослішання — і йому доведеться зробити вибір.

У нього в психіці, ніби на жорсткому диску, записана програма:

«Твій тато пив. Можливо, пив і твій дід. А може, все почалося саме з твого батька. І ти теж будеш пити.»

Ця програма починає впливати на хлопчика: він п’є, п’є, п’є… Може тимчасово припиняти, бути тверезим, закохатися і випивати трохи, але коли в житті виникають проблеми, замість того, щоб їх вирішувати, в нього запускається інша програма:

«Коли важко — треба забутися в алкоголі.»

Він бачить, як тато це робить, і підкоряється цій програмі — вирішує проблеми алкоголем, може ставати агресивним до близьких, і життя йде по замкненому колу.

Але буває і так, що в один прекрасний день він каже собі:

«Стоп! Я бачив, до чого це призводить, як закінчив мій батько і як він мене виховав. Я не хочу, щоб моя дитина пережила те саме.»

Тоді він зупиняє цю програму, переписує її: залишається тверезим і виховує свою дитину в тверезості.

Він не змінює минуле, не стирає спогади, адже у нього був батько алкоголік. Але він не піддається програмі і не передає її далі у своєму роду.

Ось так неймовірно сильні особистості змінють себе і свій рід і не побоюсь цього виразу і ЦІЛИЙ СВІТ !